Наприкінці літа Україна відзначає День одного зі своїх найважливіших державних символів — національного прапора. Синьо-жовтий стяг протягом багатьох років є уособленням сили, стійкості та незламності українського народу, що прагне до свободи й незалежності.
Хоча офіційно Державний прапор України був затверджений у 1992 році, його історія сягає глибини століть. За даними Українського інституту національної пам’яті, поєднання синього та жовтого кольорів стало символом українських земель ще до XIX століття. Ці кольори зустрічалися в геральдиці давньоруських князівств, а також на прапорах козацьких полків, де на синьому тлі зображувалися золоті хрести, небесні світила та зброя.
Остаточне утвердження синьо-жовтої комбінації як національних кольорів відбулося під час загальноєвропейських революцій 1848 року, відомих як “Весна народів”, коли цей прапор уперше було піднято над Львівською ратушею.
У новітній історії України синьо-жовтий стяг був офіційно піднятий над Тернополем і Львовом у 1990 році, а 24 липня він замайорів над Київською міською радою. 4 вересня 1991 року прапор урочисто підняли над Верховною Радою, а вже в січні наступного року він отримав свій офіційний статус.
День Державного прапора відзначається 23 серпня, на честь події 1991 року, коли народні депутати внесли синьо-жовтий стяг до сесійної зали Верховної Ради.
Український прапор складається з двох рівних горизонтальних смуг: верхньої — синьої, і нижньої — жовтої. Існує кілька трактувань символіки цих кольорів, які не мають єдиного офіційного пояснення. Найпопулярнішими є: синє небо над безкраїм пшеничним полем, що уособлює мир і багатство, або ж вічна єдність природних стихій — води та вогню. Також жовтий колір може символізувати Божу благодать і духовність, а синій — земний початок і людське життя.