Є речі, про які неможливо говорити без тремтіння в голосі. Сьогодні у школі “Світоч” панувала саме така атмосфера — ми говорили про Бабин Яр.
Це були не просто уроки історії. Це були години спілкування, наповнені тишею, сльозами й дитячими запитаннями, від яких стискається серце. Учні вдивлялися в обличчя на старих фото, бачили кадри з документальних хронік і слухали розповіді вчителів про жахливу трагедію.
Найбільше вразила їхня реакція — небайдужість. Шок від побаченого, щире співчуття і намагання зрозуміти, як таке взагалі могло статися.
Ми віримо, що саме так формується не лише історична грамотність, а й людяність. Пам’ятати про трагедію — означає робити все, щоб вона ніколи не повторилася.
